Математик в душі має бути поетом, пізнавати закони природи й наук, володіти красою й глибинами думки, малювати в дитячих серцях візерунки.
Розвивати творчі здібності учнів, активізувати їх діяльність,
сприяти розвитку творчості, виявляти індивідуальні особливості, розвивати
мислення, виховувати пізнавальний інтерес, висловлювати і відстоювати свою
думку – ось над чим працювала і працює кафедра математики, фізики та
інформатики.
Протягом 20-ти років діяльності школи ведуть у світ науки, у
світ знань свої учнів вчитель математики:
Учитель-методист – Паляниця Х.Б, завжди вимоглива,
розсудлива, наставник і порадник своїм вихованцям.
Від вихователя групи продовженого дня до директора гімназії
пройшла свій творчий шлях учитель-методист Папіровська О.Т. Олександра
Теодозіїна завжди в пошуку, постійно використовує нові підходи у навчанні
учнів.
Полещук Г.О. – вчитель вищої категорії, старший учитель,
терпляча і доброзичлива, керівник кафедри.
Користується авторитетом серед учнів і вчителів, добре знає і
володіє комп’ютером, вчитель інформатики, вчитель-методист – Кузь Л.М.
Не так давно прийшли в гімназію молоді вчителі, які показали
свій професіоналізм, любов до учнів. Це Глинська І.К. – вчитель математики,
Смеречинська Н.Є. – вчитель інформатики. Вчителі кафедри гордяться тим, що
сьогодні разом з ними один з кращих випускників 1993 року, золотий медаліст, а
сьогодні вчитель фізики Муляр Б.І.
Деякі вчителі змінили своє місце роботи, але про них завжди
будуть згадувати їх учні.
Це вчителі:
Сум В.Б,
Сум Н.Б,
Іляшевич О.А,
Місько Н.А,
Осадчук Н.С.
На заслужений відпочинок пішли:
Мартиненко В.Н,
Мельникова В.М.
Відійшли у вічність:
Шувалова В.В,
Масляк Г.Я.
Пам’ять про цих вчителів завжди залишиться з нами.
У гімназії створено всі умови для здобуття міцних знань з
математики, фізики та інформатики. Створено кабінети математики, фізики,
комп’ютерні класи.
Кафедра математики, фізики та інформатики – це дружня сім’я.
Любов до учнів, доброзичливість, працелюбність,
взаєморозуміння, повага до товаришів – такі риси притаманні членам кафедри.
Минають роки, летять, мов швидкоплинні ріки, але хочеться
вірити в те, що вогник запалений, 20 років тому, буде горіти ще довго, а його
горіння будуть підтримувати наші учні, яких ми дуже любимо і на яких надіємось.